Автор Тема: Історичні сторінки села Велика Костромка та увічнення пам'яті земляків  (Прочитано 1459 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Олена

  • Новичок
  • *
  • Повідомлень: 12
               ІСТОРИЧНА  ДОВІДКА
                       Село  Велика  Костромка  розташованe  в  16  км.  на  південь  від  районного  центру  та  залізничної станції  Апостолове  на  перетині  лінії  Нижньодніпровськ-Вузол- Снігірівка  та  Запоріжжя – Кривий Ріг-Сортувальний  Придніпровської  залізниці.
                      Село  виникло  в  другій  половині  ХVІІІ ст.,  під  назвою  Костромка   на  території  Херсонської  губернії  Херсонського  повіту.
Першими  поселенцями  були  в  основному  селяни-втікачі  з  правобережної  України. Наші  предки  заснували село завдяки  родючим  рівнинним, багатим  степовою  рослинністю  та різноманітним тваринним  світом землям.
                     Але найбільшим  багатством  цього  прекрасного Таврійського  куточку  були  невичерпні запаси  прісної  води. На  території  майбутнього  села знаходилось  три  великих  прісноводних  озера,  тому  й  заселення  села  розпочалося  поблизу  озер. Через  село,  проходив  на  старий  Крим Полтавський  чумацький  шлях  і  це  була Північно-Західна  частина  Великого  Лугу.  Є  припущення,  що  біля  цих  озер і  зупинялися  чумаки  відпочити  та  палили  костри, від  чого  виникла  назва  «Кострівка», в селі навіть є вулиця Кримська . З  1789  року  село  отримало  офіційну  назву   Костромськоє.
                     В цей час в селі було побудовано 20 дворів та проживало майже 1000 мешканців.                 
                Землі  військових поселенців  відносилися  до  першого  розряду  родючості.  Озера  були  багаті  на  рибу.  Весною  паводкові  води  відводилися   з  озер  проритим  каналом  в  зелену  долину. Через  канал  було  збудовано  вісім  мостів.  Господарство  було  натуральне.  Сіяли  пшеницю, ячмінь, жито, просо, льон, коноплі, соняшник. Розводили  велику і  дрібну  рогату  худобу.  Займалися  ремеслами:  прядінням, ткацтвом, ковальством, теслярством, вишиванням.
                   В  другій половині  Х!Х  ст.  в  селі  була  церква,  при якій відкрили  невелику  церковно-приходську  школу. В селі  почав  роботу фельдшерсько-акушерський  пункт.
                   В  1866-1867 р.р.   на  території  села  була  проведена  аграрна  реформа.  Військові  поселенці  були  переведені  в  розряд  державних  селян.  За  політичними  мотивами  було  визначено  поземельний  устрій державних  селян.  Оброчний  податок  замінений  викупними  платежами,  які  дорівнювали  розміру  платежів  кріпосних  селян. Селяни  викупляли  землю, але  не  стали  її  власниками,  так  як  земля  стала  власністю  общини. 
                Після  аграрної  реформи на  селі  розпочався  процес  капіталізації  відносин  на  селі,  соціальне  і  майнове  розпаювання. З  будівництвом  залізниці  Нікополь – Апостолове - Кривий Ріг  зміни  відбулися  і  в  селі.   В  1875  році  відкрила  двері  перша  державна  однокласна  школа,  будована  на  кошти  сільської  громади.
                  В 1896 році  в  селі  налічувалося  908  дворів  і  проживало  5218  чоловік.  У  цьому  році  на  території  села  вже  було  2 школи,  церква  Святої  Покрови, земська  лікарня,  жіноча  консультація  на  16  жінок,  сільська  управа, 28  вітряків, 14  кузниць, 7 торгових  лавок, 1 хлібозапасний магазин.  До  Костромки  відносилися  землі  і  селище   Ново - Костромка, в якому  було  28  дворів  і  проживало  184  чоловіки.                  Кожного  четверга  в  селі  проводили  базари, в  селі було  збудовано  паровий млин.

Церква та школа.(сьогодні у будівлях що збереглись розташовано діючу православну церкву Олексія чоловіка божого та дитячий дошкільний заклад «Дзвіночок»)   




     

         
               У  1909 році  Костромка  стала  волосним  центром   і  в  цей  час  відносилася  до  Херсонської губернії.  В  1910  р.  село  значно  поповнилося  за  рахунок  вивізних  селян  Полтавської, Чернігівської, Київської  губернії.
                В 1912 році тут відкрилась земська початкова школа та лікарня.
 

                 Населення  становить більше   10000  чоловік.  В  селі було  12  торгових  лавок. Будується  церква  Вознесіння.  Відкрито  земський  банк. (у будівлі Земського банку в різні часи були розташовані : дитячий будинок, школа, контора радгоспу – міліонера «Степовий», на жаль в наш час будівля повністю не збереглась (як майно була розпайована та розібрана пайщиками).
                 На початку XX століття селяни Костромки розгромили маєток графині Дашкової, розподілили між собою хліб, худобу, сіно. Херсонський губернатор надіслав сюди загін козаків, які придушили виступ.
                  В  1915  році  в  селі   проживало приблизно  13000  жителів і  в  населеному  пункті функціонували: церковно-приходська  школа,    4  міністерські  двокласні училища,  земська  школа,  в  яких  навчалося  4000  учнів. Було  відкрито  медпункт ( у селі існувала велика повноцінна лікарня, у якій було кілька відділень ( в тому числі пологове), у радянські часи проводились фізпроцедури, працювали кілька кабінетів, був стаціонар.
                   Зараз збереглась одна будівля яка є історичною пам’яткою, в ній розташовано існуючу лікарську амбулаторію.
                   Жителі  села  відгукнулися  і  брали  активну  участь  в буремних  і  трагічних  подіях  1917-1920 р.р.  В  селі  побували і  німці,  і  махновці,  і  червоноармійці. Встановлено радянську  владу  в  1918 р.                 
 


                  Починається  відбудова  господарства, яка  супроводжується  голодом  1921-1923 р.р.  що  призвів  до  великих  втрат  серед  населення.
                   Початок  30-х   років  ознаменувався    створенням  42  товариств  по  спільному обробітку  землі.  В  1931-1933 р.р.  Їх  було  реорганізовано  в  7  колгоспів  «Комунар»,  « Маяк»,  «Прогрес», «Червоний  господар»,  «Жовтень»,  «Труд-Смичка»,, «Червоний Степ».
                 Чорним  віялом  по  селу  пройшов  голод  1932-1933р.р.  Померло  від  голоду  сотні  жителів. Частина  костромців  залишає  рідне  село з  різних причин, репресії,  пошуки  роботи  в  містах, навчання  в технікумах, вузах.
                  Початкові  школи  переводять  в  семилітку,  а  в  1941  році, був  перший  випуск  учнів  десятирічки. Відкрито  обласну  робітничо-селянську  школу садоводів. Працювали  лікнепи  для  дорослих,  депутатом  Верховної  Ради  УРСР  була  директор  школи   Лавруша Є.І.
                 15 квітня 1923 року у с. Велика Костромка народився Григорій Гордійович Шишко – художник, з роботами якого знайомі у Великій Британії, Бельгії, Голландії, Нігерії й Ірландії, знавці називали його криворізьким Сезаном, роботи його перед смертю (1994 рік) були придбані та вивезені у Велику Британію.

                  Мирна  праця жителів села  була  перервана  Великою  Вітчизняною  війною.  17  серпня  1941  року  село  було  окуповано  німецько-фашистськими  військами. На  фронтах  Великої Вітчизняної  війни  воювали  718  жителів  села, загинуло  380, 210  за  проявлені  доблесть  і  відвагу  відмічені урядовими  нагородами.                   

                  Серед  них  Герой  Радянського  Союзу  Д.В.Фартушний  удостоєний  цієї  нагороди  за  форсування  Дніпра  у  вересні  1943 р.  вчитель  школи  Гонобич С.Г. тричі  був  нагороджений  орденом  Червоної  Зірки.
                  Визволяючи  село  загинули  гв. рядовой  О.Ф.Клімашкіна (є вулиця, яка була побудована як невеличкий квартал у селі, в центрі якого стоїть пам’ятник Герою), гв. лейтенант В.А. Лежава,  яким  посмертно  присвоєно  за  мужність  і  героїзм  звання  Героя  Радянського  Союзу. Село  було  визволено  28    лютого  1944   року. В  боях  за  визволення  села  Велика  Костромка брали  участь  воїни  офіцери 13-ти  радянських  дивізій. В  тому  числі   57  стрілкова  девізія, 47  стрілкова  девізія, 74,203,243,244 стрілкові  дивізії.
                  1150  воїнів, які  загинули  під  час визволення  села  поховані  в  братській  могилі. Їм  було  збудовано  пам’ятники  в  1957 р., реконструйовано  в  1981  році. В  1987  році  на  вулиці  Клімашкіна  відкрито  пам’ятник  Герою  Радянського  Союзу  Клімашкіну О.Ф..  Увіковічено  пам’ять   Д.В.  Фартушного  у  назві  вулиці,  на  якій  поставлено  стелу.
                 В своїх мемуарах – спогадах генерал С.А.Бобрук за тяжкістю та інтенсивністю боїв за визволення с. В.Костромка і відкриттю оперативного простору для Червоної армії в напрямку портових міст Херсону та Миколаєва і виходу до Чорного моря відзначає їх, як самих витратних та важких після військових операцій під Сталінградом.
                  Геройський бойовий шлях пройшов командир підводного човна, капітан 3 рангу, наш земляк, уродженець с. Велика Костромка Фартушний Іларіон Федотович. Всі його бойові підводні походи були завжди успішними та завершувались перемогою над ворогом.
                    Але 17 січня 1944 року в нерівному бою загинув легендарний командир разом із мужнім екіпажем підводного човна «Л-23».
          .        Згадуючи у творі «Записки підводника» про ті роки контр- адмірал ВМФ СРСР Н.П.Белоруков, котрий був старпомом та учнем Іларіона Федотовича,  пише : «17 січня 1944 року підводний човен «Л-23», перебуваючи на північний захід від мису Тарханкут, безуспішно атакував торпедами «судно-пастку» номер 106. Після атаки противник наполегливо переслідував підводний човен і в кінці кінців наздогнав його, закидав глибинними бомбами і потопив.» Про славетний бойовий путь І.Ф.Фартушного письменник Турчин Федір Филимонович написав книгу «Під прапором Вітчизни».
                    За роки  окупації  фашисти  вивезли 452  жителі  села  в рабство  в  Німеччину.  Розстріляли  директора  МТС П.В.Коваленка, голову  колгоспу П.Я. Костенка.  Жителі  села  були  учасниками  руху  опору. Серед  них  Дуб’ яга  І.В., Костенко Г.Я., Капінус Г.Ф., які  по  звірячому  були  розстріляні  фашистами  восени 1941  року.  55 млн. крб.,  становили  збитки  після війни.
                    Після  звільнення  від  німецько-фашистських  окупантів  жителі  села  приступили  до  відбудови народного  господарства. Умови роботи  були  важкі, не  вистачало техніки, машин. Все оброблялося  вручну, виручала худоба ( корови). Поступово були  відбудовані приміщення середньої  школи, лікарні, сільської ради, відділення  зв’язку, магазини, МТС, аптека, майстерня по ремонту і пошиву взуття. Пізніше з’явилися машини, тваринницькі  ферми.
 

                    В  селі  відновив  свою  роботу  дитячий  будинок  для  дітей-сиріт  у  приміщені  колишнього земського  банку, в  якому силами учнів був  добудований  другий  поверх.
                   В  1950  році  відбулася  реорганізація  колгоспів  із  семи  колгоспів  утворилося три  ім. Чкалова, Андрєєва, Сталіна.
                   В 1962  році  в  селі  був  створений  один  колгосп «Дружба»  техніка  МТС ( з 1958р. РГПС)  була  в  результаті  її  реорганізації передана  колгоспу.

                  Костромська МТС  за  роки  свого  існування  з  1933  по  1958р.  обслуговувала  колгоспи  навколишніх  сіл  Апостолівського  району  і  частково  сучасного Широківського  району. Директори  МТС  були  Коваленко П.В.,  Мартиненко Д.В., Войтович М.К.  В  40-50  роки  МТС  постійно  виборювала  у  змаганні  перші  місця  по  Дніпропетровській  області. МТС  була  учасницею ВДНГ у  Москві, відзначена  Дипломом  цієї  виставки.
                Із  Каховського  водосховища  була  проведена   зрошувальна  система.  Зрошувалися  2250  га  землі.  В  1963  р. в  колгоспі  було  6895  голів худоби,  в  тому  числі  2485  корів, свиней 2760,  на  птахофермі  налічувалося  44700  курей, 4284  голови  овець,  займалися  кролівництвом, збільшився  врожай  зернових, товарообмін  кооперації.  До  Великокостромської  сільської  ради   входила  Мала  Костромка.
                 В  післявоєнний  час  в  колгоспах  була  спроба  вирощувати  бавовник  (на  початку  50-х  років).
                 Виникла  потреба у  первинній  переробці  фруктів, овочів,  збільшення   кількості  зрошувальних  полів, що  привело  до  реорганізації  колгоспу «Дружба»  в  радгосп «Степовий».  Головою колгоспу «Дружба», а потім директором радгоспу «Степовий» було призначено Желткова О.М.
                 На  початку  1965  року  дано  можливість  різко  підвищити  продуктивність  праці і  врожайність  полів,  в  цьому  році  працівники  радгоспу  ведуть  боротьбу  за  отримання 100 ц/га кукурудзи в зерні на площі 300 га,  50 ц/га  пшениці   на площі  500 га  і  30  ц/га  зернових  на  всіх  2000 га. Цієї  весни  посіяно  більше  6000  га  ярових,  кукурудзи  посіяно  - 1775  га,  42  га  овочів,  картоплі 50 га.
 .


               В  50-60  роки  в  селі  виробляє  свою  продукцію  сир завод.
               Під час будівництва Криворізької ТЕС та міста енергетиків Зеленодольська державою було передбачено використання земель радгоспу «Степовий», в тому числі випасів Зеленої долини, а також залучення до будівництва та праці трудових ресурсів села Великої Костромки.
              В  1967  році  було  збудовано  будинок  культури  «Жовтень», закладено парк.  В  60-ті  роки  ведеться  широке  будівництво  мережі  магазинів, збудовано  селище Клімашкіно  для  переселенців  із  західних  областей,  яких  запрошували  на роботу  в  радгосп.
             За  радгоспом  « Степовий»  закріплено  12481  га  сільськогосподарських  угідь, в т.ч.  9648  орних  земель. Працівники  радгоспу  кожного  року  збирали високі та якісні  врожаї фруктів на площі    190  га саду,  360  га – засаджувалися  овочами,  240 га -  картоплею.  Радгосп мав значне тепличне господарство. Радгосп  «Степовий»  входив  до  складу Криворізького  тресту  радгоспів,  співробітничав  з  Всесоюзним науково – дослідним інститутом зернового господарства,  Дніпропетровським сільськогосподарським інститутом та Херсонським  науково – дослідним інститутом землеробства.
             За  успіхи  в  розвитку  сільськогосподарського  виробництва  радгоспу  в  1973 р.  вручено  перехідний  Червоний прапор  ЦК КПРС  Ради  Міністрів  СРСР, ВЦСПС  та ЦК ВЛКСМ.  Більше  60  передовиків  виробництва нагороджено  орденами  та  медалями, в т.ч. орденом  Леніна - тракторист П.Ю.Вовк, комбайнер Ф.Г.Капуста, ланковий М.З.Сокол, орденом Жовтневої Революції  колишній  директор  радгоспу Желтков  О.М..
             В  1977 р. було  збудовано  нове  приміщення  середньої  школи,  в  якому  почали  навчальний  рік  700  учнів. В селі  почала  працювати  тільки  1  школа  ( початкова  та  восьмирічна були  закриті).
             На  початку  80-х  років  ХХ ст..  збудовано  нове приміщення  сільської  ради  з  відділенням  зв’язку.  В 1985  році  відбулася реорганізація  радгоспу  «Степовий»  в  результаті чого  було створено  2  радгоспи: «Степовий»  і «Комсомольський».


           
На сьогодні в  селі  Велика  Костромка  є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (у якій знаходиться краєзнавчий музей "Кімната бойової та трудової слави"), 2  бібліотеки  з  фондом  10000  книг,  двохповерховий  БК «Жовтень»  з  прекрасною  молодіжною дискотекою, лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини,  ветеринарна  дільниця,  аптека, АТС, відділення Ощадбанку, поштове відділення, дитячий  садок «Дзвіночок»,  15  магазинів  і  торгових  точок,  1  кафе-бар,  2  млина,  1  олійниця. Село  газифіковано.
 

            В  селі  є  в  наявності  місцевий  водогін  та  забезпечення населення  артезіанською питною  водою.
 
     
           


 На  території  села  знаходяться  історичні  пам’ятки:
 Будівлі комплексу земської лікарні  (поч..ХХ ст.)  - де розміщено  лікарську амбулаторію сімейної практики та медицини, земська школа (поч..ХХ ст.) – Церква св..Олексія УПЦ,  братські могили, пам’ятник Клімашкіну О.Ф. ( 1987), пам’ятна стела обеліск героя Радянського Союзу Д.В.Фартушного, пам’ятник жертвам Голодомору, меморіальна дошка на честь загиблого під Іловайськом у 2014 році Толкачова В.М., поховання ігумені (30 роки XX ст) монастиря Печерської Лаври м. Київ Пащенко Домініки Данилівни.

                 05 грудня  2003 року рішенням №84 13 сесії XIV скликання Великокостромської сільської ради затверджено місцеву геральдику : герб, прапор та гімн с. Великої Костромки.



             У 1961 – 1975 роках головами сільської ради працювали В.О.Кива,В.А.Сипко, , а секретарем Л.П.Бабай.
             У 1980 – 1982 роках головою сільської ради був О.Г.Радченко, секретарем А.А.Ткаченко.
             З 1984 по 2014 рік працювала секретарем Великокостромської сільської ради Проценко Л.В.
             Головами сільської ради в різний час були Радченко О.Г., Уманець В.Т., Мартиненко С.О., Шулькевич О.В. , Вітер В.С., Колесник Л.П., Фартушний М.М.   
   
             На  даний  час на  території  земель  села  Великої  Костромки  проведено  реформування  аграрного  сектору  економіки. На 10 262  га  ріллі  господарюють  1180  власників  земельних  паїв  32  фермерських  господарств,  18 орендарів.  А  також  три  великих   сільгосппідприємства:  ПСП «Колос», АТД «Дніпровський» ,  СФГ «Три текс».

У 2015 році було проведено реорганізацію шляхом об’єднання. Великокостромська сільська рада увійшла до Зеленодольської об’єднаної територіальної громади.
            В 2017 році на центральній площі села планується відкриття меморіального пам’ятника : «Журавлі летять в безсмертя» - засновникам та патріотам села Велика Костромка. І живим і мертвим.
http://forpics.ru/i/20161201/3ea900311bc.jpg

             P.S. Запрошуємо всих небайдужих громадян та наших земляків взяти участь в наданні будь-якої інформації про історію нашого села Велика Костромка за адресою:
           53861 Дніпропетровська область, Апостолівський район,
с. В.Костромка, вул.. Фартушного, 19;
e-mail : velika.costromka@yandex.ua, конт тел.. 05656 5-61-67
моб. 097 418 47 99 (староста М.М.Фартушний) ;
         моб. 0971348459 (спец. з орг.. питань)


    староста с.В.Костромка                                   М.М.Фартушний


         

« Останнє редагування: 02 Грудень 2016, 15:50:14 від Олена »